Розділ 8. ДІЇ ПІД ЧАС УЧАСТІ В МІЖНАРОДНИХ МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ 5 страница

Предыдущая26272829303132333435363738394041Следующая

453. Під час усвідомлення отриманого завдання щодо участі у стабілізаційних, специфічних діях військ та у спеціальній операції, командир взводу повинен зрозуміти, крім звичайних питань, мету майбутніх дій, склад підрозділів, що залучаються, його роль і місце, межі району дій, особливості виконання завдання і застосування озброєння та військової техніки (це, насамперед, характер участі у стабілізаційних заходах, виконанні завдань територіальної оборони, особливо порядок посилення охорони (прикриття) Державного кордону; участі у блокуванні, очепленні, пошуку (прочісуванні), переслідуванні НЗФ (АОФ, ДРГ); підтриманні режимних заходів; ліквідації наслідків НС, антитерористичних заходах; у взаємодії (підпорядкуванні) з якими підрозділами ІВФ та ПрО, органами державної влади і місцевого самоврядування повинен діяти, їхні можливості та повноваження, в якому правовому полі передбачені дії, обмеження на застосування зброї, норми міжнародного гуманітарного права, порядок спільної підготовки до виконання завдань, організації взаємодії та підтримання зв’язку; види і порядок застосування озброєння або техніки); час початку дій та інші питання.

Під час визначення першочергових заходів щодо підготовки до виконання завдання, крім звичайних питань, визначаються: порядок забезпечення майбутніх дій; особливості морально-психологічного стану особового складу; завдання з доведення особовому складу умов і способів ведення дій; завдання з підготовки спільних дій, доданих і взаємодіючих сил і засобів, особливостей всебічного забезпечення.

454.Під час оцінки обстановки командир взводу (відділення, танка) повинен додатково вивчити: наявність ССО противника, в тому числі НЗФ (АОФ), їх склад, озброєння, імовірний характер дій; можливі місця проведення провокацій (зокрема на Державному кордоні), їх мета, склад учасників та можливий розмах; напрямки (об’єкти) дій та можливі маршрути руху (в тому числі через державний кордон) ДРГ, НЗФ (АОФ); можливе їх посилення під час дій; способи і форми збройної боротьби, які застосовувалися противником раніше, можливий характер подальших дій, його сильні і слабкі сторони; система організації охорони й оборони зайнятого противником району, (бази, табору), наявність загороджень, шляхів маневру і можливість його виходу з бою або ухилення від нього, джерела та шляхи постачання озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів НЗФ (АОФ), населенні пункти, які можуть забезпечувати їх тривалі дії.

На основі оцінки противника командир робить висновки, в яких визначає: можливі способи дій противника і що необхідно додатково розвідати на напрямку дій; слабкі місця і шляхи нейтралізації сильних сторін противника; об’єкти, які потрібно знищити (придушити) в першу чергу; заходи, які необхідно здійснити щодо попередження та недопущення захоплення життєво важливих об’єктів, проведення яких забезпечить захоплення й утримання ініціативи; які способи дій обрати для локалізації і примушення НЗФ (АОФ) скласти зброю; які заходи провести щодо захисту місцевого населення та недопущення його загибелі; яку роботу провести з місцевим населенням з метою припинення допомоги НЗФ (АОФ); руйнування яких об’єктів (цивільних, промислових, адміністративних, екологічних та інших) неприпустимо або обмежено.



При виконанні гуманітарних завдань замість оцінки противника здійснюється оцінка обсягу робіт у районі виникнення НС, з відповідними висновками щодо кількості залучення особового складу, техніки, матеріальних засобів.

Під час оцінки своїх підрозділів командир взводу (відділення, танка) повинен врахувати: склад, стан, можливості (наявність у особового складу бойового досвіду, морально-психологічний стан військовослужбовців); захищеність і забезпеченість своїх підрозділів, їхню злагодженість і готовність до виконання отриманого завдання; склад, стан сусідів, інших силових структур, які залучаються до виконання завдань; завдання, що виконуються їх силами й засобами, порядок підпорядкування, підтримання зв’язку і взаємодії з ними; яким чином і в якому обсязі забезпечують виконання поставленого завдання місцеві органи влади та самоврядування.

Під час оцінки місцевості: уточнити наявність і місця розташування екологічно небезпечних, культурних, історичних і найважливіших об’єктів життєзабезпечення, які не підлягають руйнуванню (знищенню), а також об’єктів, оволодіння якими знижує бойові можливості НЗФ (АОФ, ДРГ) та їх спроможність до ведення тривалих бойових дій; наявність на напрямку дій взводу (відділення, танка) об’єктів місцевої промислової бази та інших ресурсів, які можуть бути використані в умовах правового режиму воєнного стану в інтересах виконання поставлених завдань; наявність схованих підступів і полів невидимості до об’єктів, які підлягають охороні, та ділянок маршрутів руху; наявність шляхів обходу імовірних місць блокування маршрутів висування (маневру, забезпечення) місцевим населенням, можливих районів завалів, руйнувань і затоплень; характер природних перешкод, для подолання яких необхідне спеціальне обладнання; вплив місцевості на проведення заходів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт з метою ліквідації наслідків аварій та катастроф.

Під час оцінки населення необхідно вивчити: соціально-політичну та криміногенну обстановку в районі конфлікту, наявність спец закладів установ виконання покарань та їх контингент, національний склад населення, його настрій, ставлення до військ та НЗФ (АОФ).

На основі оцінки обстановки(противника, своїх підрозділів, місцевості та населення) командир робить відповідні висновки щодо впливу на виконання завдань із врахуванням часу доби, погодних умов та пори року.

455.У рішенні командир взводу визначає: способи виконання отриманого завдання (сили і засоби, що залучаються; район дій та в якій послідовності виконується завдання – в залежності від характеру майбутніх дій); особливості побудови бойового порядку, завдання підрозділів (елементів бойового порядку, шикування, розташування); час заняття (позицій, місць, рубежів) і початку дій; організацію взаємодії, управління, бойового й елементів тилового, технічного та медичного забезпечення.

При цьому з урахуванням вказівок старшого командира визначаються порядок дій щодо припинення можливої протидії з боку місцевого населення та обмеження із застосування засобів озброєння і техніки.

Бойовий порядок (шикування, розташування) створюється з урахуванням завдань, які вирішуються підрозділами інших міністерств (відомств) та їхньої тактики дій.

456.Рекогносцировка може проводитись в залежності від рішення старшого командира, умов обстановки, необхідності або доцільності та відведеного часу на підготовку до виконання поставлених завдань.

457.У бойовому наказіпід час постановки бойових завдань, в залежності від характеру дій, підрозділам додатково вказуються:

при участі у посиленні охорони ділянок Державного кордону: порядок виставлення та несення служби на постах спостереження, у секретах, засідках, при патрулюванні (блокуванні, очепленні) вказаних ділянок місцевості, проведенні пошуку у відповідності до поставлених завдань старшим командиром ДПС;

при участі у прикритті визначених ділянок Державного кордону:порядок облаштування опорного пункту та позицій у відповідності до організації оборонного бою, звертаючи особливу увагу на організацію тісної взаємодії з відділами прикордонного контролю прикордонних загонів ДПС;

при участі у знищенні, ліквідації НЗФ (АОФ): розвідувальні дані щодо місць імовірного знаходження НЗФ (АОФ) та можливих дій; місце у бойовому порядку; сектор (район) відповідальності та завдання підрозділу; маршрут висування та район (ділянку, рубіж) призначення; основні напрямки (ділянки) перехоплення шляхів виходу НЗФ (АОФ) із заблокованого району; завдання щодо заборони підходу збройних формувань противника до заблокованого угруповання ззовні; завдання і рубежі його вогневого ураження, ділянки (напрямки), які необхідно прикрити веденням оборонних дій; розпізнавальні знаки; сигнали управління на кожну добу; способи і час доповідей обстановки в зоні відповідальності;

при участі у пошуку (ДРГ, підрозділів НЗФ): порядок та характер пошуку, вихідний район; ділянка пошуку; вихідний рубіж для пошуку; напрямок (смуга) пошуку; рубіж зустрічі; зрівняльний рубіж; кінцевий рубіж та порядок застосування зброї;

при участі у супроводженні колон та охороні маршрутів руху: місце взводу в складі колони (розподіл підрозділів взводу або на маршруті) та особливості дій;

при організації охорони та оборони важливих об’єктів:порядок взяття під охорону та оборону, несення служби, особливості застосування озброєння;

при участі у встановленні та підтриманні режимних заходів:порядок організації комендантської служби;

при участі у ліквідації наслідків НС: порядок виконання ремонтно-відновлювальних робіт та надання допомоги цивільному населенню;

при участі в антитерористичних заходах: порядок дій у складі чергового підрозділу посилення варт; підрозділу посилення охорони й оборони об’єкта частини або гарнізонного об’єкту; протидиверсійного резерву; у складі додаткових варт, сторожових постів, засідок, секретів, нарядів патрулів; загону ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

458.Під час організації взаємодії та управління командир взводу додатково погоджує: порядок спільних дій штатних, доданих, підтримуючих і взаємодіючих органів та підрозділів; доводить частоти, позивні, сигнали управління, взаємодії, оповіщення та впізнання і порядок дій за ними; уточнює кодування карт і порядок обміну інформацією.

459.Всебічне забезпечення організує з метою надання більшої самостійності підрозділам, які діють на більшій відстані один від одного (у відриві від головних сил).

Під час організації бойового забезпечення командир взводу додатково вказує: особливості виконання завдань щодо ведення розвідки і доповіді результатів; порядок використання умов обмеженої видимості, а також прихованих шляхів для руху у вихідний район, на рубежі блокування, у район проведення пошуку; порядок використання місцевості і місцевих предметів для розташування особового складу і вогневих засобів на зазначених рубежах (позиціях, місцях); способи дій на замінованій місцевості і під час виявлення замінованих об’єктів; виділення підрозділам аерозольних і запалювальних засобів, порядок їх застосування; заходи щодо підтримки у військовослужбовців високого морально-психологічного стану, бойової настороженості, подолання розгубленості і політичної дезорієнтації військовослужбовців.

У подальшому вказує порядок тилового, технічного та медичного забезпечення з використанням місцевої цивільної бази, а також час, обсяг і порядок проведення технічного обслуговування ОВТ, хто виділяється для надання допомоги; норми додаткових запасів матеріальних засобів при бойових машинах і військовослужбовцях; особливості організації харчування, водопостачання, підвозу матеріальних засобів і надання медичної допомоги.

9.3. Виконання завдань під час стабілізаційних, специфічних дій військ та у спеціальній операції

460. Характер дій підрозділів у вказаних діях залежить від ступеня складності збройного конфлікту (надзвичайної ситуації), обстановки на Державному кордоні, активності дій ССО противника, складу та оснащеності зброєю НЗФ (АОФ), які беруть участь у ньому, особливостей фізико-географічних умов району, складу і настрою місцевого населення, спроможності функціонування державних органів влади та місцевого самоврядування, можливості та необхідності застосування різноманітних видів озброєння і техніки, а також характеру і наслідків НС.

Для вирішення завдань можуть залучатися: загальновійськові частини та підрозділи, підрозділи розвідки, радіоелектронної боротьби, аеромобільні, підрозділи військових частин та підрозділів інженерних військ, військові частини та підрозділи ракетних військ і артилерії, тактичної і армійської авіації, підрозділи ВСП, ІВФ та ПрО, невоєнізовані формування МНС, сили і засоби штабів зон і районів територіальної оборони, які, як правило, об’єднуються в тактичні групи (ТГ).

При виконанні гуманітарних завдань підрозділи СВ можуть об’єднуватися в тимчасово створені зведені загони для ліквідації наслідків НС, а також діяти самостійно.

Тактична група – це тимчасово створене об’єднане формування, як правило, на основі механізованих (парашутно-десантних, десантно-штурмових, морської піхоти) підрозділів, з необхідними і чітко визначеними силами й засобами посилення, яке призначене для вирішення завдань щодо припинення (локалізації) дій ДРГ, терористичних (іррегулярних) груп, НЗФ (АОФ) у зоні збройного конфлікту.

461.Участь механізованих підрозділів в стабілізаційних діяхполягає у виконанні таких завдань, як: участь у посиленні охорони ділянок державного кордону– шляхом виставлення постів спостереження, секретів, засідок, організації загороджувальних, сторожових і патрульних дій; блокування (очеплення) певних ділянок місцевості, проведення пошуку у відповідності до поставлених завдань старшим командиром ДПС; у прикритті визначених ділянок Державного кордону – шляхом облаштування окремих опорних пунктів і позицій у відповідності до організації оборонного бою, при цьому особлива увага звертається на організацію тісної взаємодії з відділами прикордонного контролю прикордонних загонів ДПС;у пошуку (знищенні, ліквідації) НЗФ (АОФ) –шляхом виконання заходів притаманних протидиверсійній операції.

Під час стабілізаційних дій взвод (відділення, танк) може залучатися для супроводження колон і охорони маршрутів руху. Під час організації супроводження колон старшим командиром взвод може призначатися в сторожову заставу для охорони маршрутів руху на найбільш небезпечні ділянки маршруту (командні висоти). Позиція сторожової застави обов’язково обладнується в інженерному відношенні. По проходженні колони взвод може зніматися з позиції або залишатися для забезпечення руху наступних колон.

Під час супроводу колон підрозділів технічного і тилового забезпечення, гуманітарної допомоги, взвод може діяти в органах похідної охорони, а також розподілятися по колоні з розрахунку не менш одного механізованого відділення (бойової машини) на кожні десять автомобілів. Транспортні машини обладнуються додатковим захистом, на них можуть встановлюватися вогневі засоби. При здійсненні супроводу організується стійкий радіозв’язок із старшим командиром, всередині колони, підрозділами охорони, які встановлюються на маршрутах руху, комендантськими постами і диспетчерськими пунктами, а також з артилерійськими підрозділами, що забезпечують супроводження колони. Не допускається розташування бойової техніки між машинами з паливом і боєприпасами.

При підході до ділянок маршруту, де можливий напад противника із засідки, підрозділ охорони висувається вперед,проводить огляд місцевості, що прилягає до маршруту руху, займає вигідний рубіж, прикриває колону з загрозливого напрямку, пропускає її через небезпечну ділянку і після цього займає своє місце в похідному порядку.

Доповіді про проходження визначених рубежів, прибуття в призначений район, напад на колону та інші затримки повинні передаватися короткими умовними сигналами. На кожному бронеоб’єкті організовується кругове спостереження, особовий склад повинен бути готовий до негайного відкриття вогню.

Рух колон, як правило, здійснюється у світлий час доби. Нічний відпочинок організовується у спеціально підготовлених місцях біля диспетчерських пунктів і сторожових застав, блокпостів. Під час нічного відпочинку вживаються всі необхідні заходи щодо охорони й оборони колони.

Техніка, яка вийшла з ладу, буксирується до району (пункту) призначення (до найближчого контрольно-пропускного пункту, підрозділу охорони на маршруті руху).

Інші заходи щодо організації супроводу колон притаманні діям взводу при організації маршу та похідної охорони.

У ході стабілізаційних дій механізований взвод (відділення, танк) може також залучатись для охорони й оборони важливих об’єктів. Під час охорони й оборони визначених об’єктів основними завданнями взводує: своєчасне виявлення розвідки противника і ДРГ на підступах до об’єктів; недопущення мінування об’єктів і місцевості на підступах до нього; відбиття нападу на об’єкт. Після прибуттянаоб’єкт, взвод займає його і готує до оборони, як опорний пункт, обладнує в інженерному відношенні. Для бойової техніки і всіх вогневих засобів обладнуються основні, запасні (тимчасові) вогневі позиції. Траншеї і ходи сполучення відриваються в повний профіль, позиції вогневих засобів обладнуються амбразурами (бійницями), над ними встановлюються протиосколкові козирки. На закритих від спостереження ділянках установлюються мінні поля і сигнальні міни. Охорона організовується відповідно до положень статуту щодо розташування взводу на місці.

462.Виконання режимних заходів(забезпечення виконання особовим складом і населенням встановлених діючих законодавством обмежень)підтримання миру, законності та правопорядку, боротьба зі злочинністю,що покладені на військове командуванняздійснюється шляхом організації комендантської служби в районах розташування підрозділів (базових районах), районах (зонах) їх відповідальності та на комунікаціях.

Під час ведення стабілізаційних дій роті призначається зона відповідальності. Величина зони відповідальності роті може встановлюватися – по фронту до 10-15 км, в глибину до 5-7 км,для взводу межі відповідальності, як правило, не встановлюються.В залежності від обстановки, покладених завдань райони (зони) відповідальності можуть бути збільшені або зменшені.

При цьому, в умовах прикордонних і внутрішніх збройних конфліктів, під час стабілізаційних дій підрозділи можуть розташовуватися в районах зосередження (вихідних районах), місцях постійної дислокації, а при виконанні миротворчих завдань в умовах проведення миротворчих операцій та при виконанні завдань в операціях з військової допомоги відповідно до міжнародних зобов’язань – в базових районах.

Для організації охорони та оборони, встановленого старшим командиром порядку серед військовослужбовців і служби військ призначається комендант району розташування (відповідальності).

В усіх випадках, особливу увагу командир взводу приділяє організації сприятливих стосунків з місцевим населенням (органами місцевої влади та самоврядування).

На комендантську службу, при введенні режиму воєнного стану, крім виконання режимних заходів, підтримання миру, законності та правопорядку покладаються наступні основні завдання: регулювання руху військ на маршрутах, переправах, перевалах; контроль за виконанням військами та населенням встановленого порядку та заходів маскування, збір і відправку особового складу та транспортних засобів, що відстали; охорона маршрутів і боротьба з ДРГ; підтримання встановленого порядку пересування місцевого населення в районах розташування або дій військ і врегулювання інших питань, пов’язаних з життєзабезпеченням військових підрозділів і місцевого населення, ефективним функціонуванням органів місцевої влади та самоврядування.

При виконанні цих завдань комендантська служба тісно пов’язується з основними заходами територіальної оборони адміністративних районів. З цією метою створюються комендантські райони з організацією в них комендантської служби. В першу чергу узгоджуються питання організації регулювання руху з використанням сил та засобів ДАІ МВС, створення системи охорони важливих об’єктів різновідомчими підрозділами, порядку підтримання встановленого правового режиму (встановлених обмежень, комендантської години тощо), здійснення боротьби з ДРГ.

Комендантський район батальйону,як правило, співпадає з межами їх розмежувальних ліній; при стабілізаційних діях військ він співпадає з відповідними зонами відповідальності батальйонів; при розташуванні на місці – знаходиться в межах їх районів розташування. Комендантські райони батальйонів на комендантські райони підрозділів не діляться.

У кожному комендантському районі для безпосередньої організації комендантської служби може призначатися посадова особа з відповідними повноваженнями та підрозділи (зведені підрозділи) для несення комендантської служби, в тому числі підрозділи ВСП у ЗСУ.

При організації комендантської служби встановлюються комендантські пости, пости регулювання руху, блокпости, контрольно–пропускні пункти з метою обмеження пересування на території конфліктного району.

Комендантський пост– це група військовослужбовців, які виконують завдання комендантської служби у визначеному пункті або на ділянці маршруту. В залежності від способу виконання завдань комендантські пости можуть бути рухомими та нерухомими. Склад комендантських постів залежить від покладених на них завдань і включає, як правило, командира поста та 2-3 солдати. Командиром поста призначається сержант. В пунктах, які мають особливо важливе значення, комендантський пост може очолювати офіцер.

Пост регулювання руху – це група військовослужбовців, які виконують завдання щодо регулювання руху у визначеному місці. Він включає, як правило, командира поста та 2-3 солдати. Командиром призначається сержант. Пости регулювання руху можуть бути як спільними з органами ДАІ МВС, так і окремими. Призначення старших на постах регулювання руху відбувається під час організації взаємодії.

Контрольно-пропускний пункт – це група військовослужбовців, які здійснюють перепуск військ та населення через визначений пункт у суворо встановленому порядку.

Контрольно-пропускний пункт встановлюєтьсяна кордоні району розташування частини (підрозділу), на основних комунікаціях під час організації комендантської служби і супроводу колон, являють собою спрощені варіанти блокпостів. Завданнями контрольно-пропускного пункту є: пропуск людей і транспорту, виявлення і затримка підозрілих осіб та осіб, які намагаються незаконно проникнути в район розташування військ (на об’єкт), перевірка окремих військовослужбовців і невеликих підрозділів при їх пересуванні по дорогах, виявлення дезертирів та осіб, які ухиляються від військової служби.

Він може виставлятися разом із органами (підрозділами) інших силових структур і діяти самостійно.У разі спільного несення служби перевірку документів і огляд транспорту проводиться міліцією, на загальновійськові підрозділи покладаються допоміжні функції перевірки та завдання щодо організації охорони й оборони. Склад контрольно-пропускного пунктуможе бути від трьох чоловік до взводу.

Для заборони обходу КПП місцевість, що прилягає до них, а також другорядні шляхи можуть перекриватися дозорами, секретами, засадами, рухомими патрулями, а також інженерними загородженнями. Обладнання КПП та способи виконання завдань на них також притаманні і найбільш характерні для дій взводу під час участі у міжнародних миротворчих операціях.

463.Участь механізованих підрозділів у специфічних діях, пов’язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій,полягає у виконанні таких завдань, як:відновлення власної боєздатності;виготовлення та встановлення опор радіотелефонної мережі; розчищення доріг, залізничних колій, завалів, вулиць і території об’єктів; відновлення ліній електропередач; перекриття будинків; вивезення сміття; доставка та розвантаження будівельних матеріалів і гуманітарної допомоги;розчищення русел рік, відновлення, зміцнення і укріплення дамб; відселення або евакуація населення, відновлення мостів, надання медичної допомоги та організації харчування цивільного населення, надання допомоги одиноким пенсіонерам і ветеранам тощо. В залежності від ситуації та отриманих завдань взвод може виконувати завдання окремо або у складі зведеного підрозділу (загону). У всіх випадках особливу увагу командир взводу приділяє організації тісної взаємодії з органами місцевої влади та самоврядування щодо виконання встановленого обсягу робіт та організації автономного розташування та харчування особового складу.

464.Участь механізованих підрозділів у специфічних діях пов’язаних з проведенням антитерористичних операцій на військових об’єктах в мирний час, полягає у виконанні завдань визначених відповідними планами в режимі підвищеної готовності та діях за надзвичайною ситуацією. Взвод може діяти у складі чергового підрозділу посилення варт; підрозділу посилення охорони й оборони об’єкта частини або гарнізонного об’єкта; входити (складати) протидиверсійний резерв; діяти у складі додаткових варт, сторожових постів, засідок, секретів, нарядів патрулів; входити до складу загону ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

465.Протидиверсійна (спеціальна) операція може проводитися шляхом пошуку у блокованому або неблокованому районі; блокуванням з подальшим оточенням та знищенням (в тому числі штурмом населеного пункту); переслідування; рейдовими діями; засідкою; розвідувально-пошуковими та ударними діями із залученням тактичної та армійської авіації, снайперів і груп спеціального призначення, підрозділів розвідки тощо; вистежуванням лідерів найбільш активних груп, антидержавних збройних формувань. При цьому можуть вестися як наступальні, так і оборонні дії.

Способами дій підрозділів під час ведення наступального бою в рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: знищення противника під час наступу в місцях його дій шляхом одночасного знищення або частинами; рейдові дії; блокування районів, ділянок місцевості, населених пунктів, шляхів сполучення та ізоляція дій противника в них; оточення, роззброювання і ліквідація збройних угруповань; деблокування оточених підрозділів, урядових закладів, місцевих органів влади; проведення розвідувально-пошукових дій; проведення (забезпечення проведення) прочісування місцевості; переслідування.

Способами дій підрозділів під час ведення оборонних дій у рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: охорона й оборона важливих військових та державних об’єктів; охорона комунікацій та супроводження колон у зоні збройного конфлікту; влаштування засідок; несення служби та ведення бою на контрольно-пропускних пунктах (сторожових заставах, пунктах спостереження, блокпостах); протидія диверсійним і рейдовим діям противника та діям із влаштування засідок.

За способами підготовки і проведенням протидиверсійна (спеціальна) операція подібна до загальновійськової операції, але за змістом має свою специфіку.

466. Одним із елементів протидиверсійної (спеціальної) операції є спеціальні військові дії, які здійснюються загальновійськовими підрозділами у взаємодії з формуваннями ІВФ та ПрО.

До спеціальних військових дій відносяться такі дії як:пошук і блокування НЗФ (АОФ), ДРГ; їх оточення; боротьба із засідками, запобігання нальотам; блокування та облога населених пунктів; штурмові дії в населених пунктах і горах; прочісування (зачищення); охорона та оборона розташування військових підрозділів, важливих об’єктів та комунікацій; встановлення рубежів загородження шляхом виставлення на них засідок, пунктів спостереження, секретів, рухомих патрулів, утримання в готовності резервів; застосування бойових груп – двійок, трійок і більших підрозділів; розгортання фільтраційних таборів (пунктів), організація збору, супроводження та охорони військовополонених; підтримання правового режиму воєнного стану (встановлених обмежень тощо).

Змістом спеціальних військових дій є: ізоляційно-обмежувальні, розвідувально-пошукові, ударно-вогневі та рейдово-штурмові дії, що спрямовані на знищення іррегулярних формувань (НЗФ, АОФ). Одним із найефективних способів воєнних дій у збройному конфлікті є їх блокування. Підрозділи займають вигідні рубежі з метою перекриття доріг та інших шляхів можливого виходу і просочування противника з районів його зосередження; домогтися повної ізоляції району бойових дій (населеного пункту) і позбавлення НЗФ (АОФ) можливості постачання боєприпасів і зброї. Дії проводяться, як правило, в два етапи: перший – блокування наземного району, другий – його прочісування.

467. Побудову бойового порядку тактичної групи при проведенні протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення НЗФ (АОФ) доцільно здійснювати з розподілом підрозділів на групи, який можу включати:групу планування й управління; групу локалізації зони відповідальності; групу розвідки, РЕБ та спостереження; групу пошуку та знищення; групу блокування; групу забезпечення блокування; групу доставки та вогневого забезпечення; групу вогневого ураження; групу зачистки та фільтрації, резерв. Механізовані (танкові) підрозділи можуть бути включені в групу локалізації зони відповідальності; групу пошуку та знищення; групу блокування; групу забезпечення блокування; групу зачистки та фільтрації, резерв. Підрозділам, що входять до складу цих груп, визначаються конкретні завдання та особливості способу дій.

468.Група локалізації зони відповідальності.Рішенням старшого командира, по периметру зони відповідальності створюються блокпости та рубежі військових загороджень за рахунок механізованих і танкових та підрозділів, що безпосередньо залучаються до проведення операції, якими перекриваються шляхопроводи, дороги та магістралі, і таким чином створюється зовнішня смуга блокування.

Блокпост – військовий наряд, як правило у складі посиленого взводу, який призначений для несення служби на розгалуженнях важливих доріг, в’їздах (виїздах) до міст та населених пунктів, станцій; здійснення контролю за рухом транспорту, людей, їх перевірки та огляду, а головне – зовнішньої ізоляції району дій НЗФ (АОФ), своєчасного виявлення їх пересування, шляхів можливого виходу бойовиків із районів їх зосередження, ізоляції і позбавленні доступу до джерел постачання; забороні притоку поповнення, постачання боєприпасів і зброї та недопущення прориву через блокпост.


4224556208401836.html
4224605100414162.html
    PR.RU™